.....Мандрувати внутрішніми степами і померти торкнувшись обрію....
...Кидатись в кожну калюжу,як на грати і радіти бруду,як першій крові...
...Закохатись у власну самотність і у сраці споглядати весну....
...Не повернутись зі снів,обмазавши подушку отрутою...
...Вибухнути всіма мізками,зрозумівши,що істини немає...
...Люди відрізняються лише виразом обличчя...,
за мить до смерті...
аффтор невідомий..... нажаль.....