Something More Than Nothing....
це по ход у єдина причина чому я тут...
понедельник, 07 декабря 2009
вторник, 24 ноября 2009
Something More Than Nothing....
Shit happens!
Fucking murders!
Fucking murders!
суббота, 14 ноября 2009
Something More Than Nothing....
Солодкий дотик її світла огортав обіймами відчуття спокою
ЇЇ тепло ніжності дарувало незрівнянний стук...десь там...всередині
Стан спокою думки поза простором...поза часом і простором...
В коробці з назвою "Поза Часом І Простором" її ім*я,мої спогади...
Думки,що тримають свідомість,оберігаю ставлення та...почуття?
Що змінилось?Що залишилось незмінним,тим самим?
Вогонь в душі став ще гарячішим,тривалішим...яскравішим...
а може...вічним?...
Розмови із самим собою ведуть у тунель крізь теаряву павутинного страху...
Загубитись,щоб незнайтись?Не загубитись,щоб бути...
Роздуми...асоціації...ситуації...асоціації...бачити...асоціації...
Що є 17:22,що воно таке і де шукати...
Будде потрібно і саме знайдеться...
Мурашки по шкірі...холодно?
Янголи метеликів...асоціації...
І купа цифр!цифр!цифр!!!ррр...17:22...86:91... і ще...ще...і ще...
Оце спільне загальне...між ними одне! 1?
Тримати і триматись,злітати,втрачати рівновагу,але не впасти,не відпускати...
Руки опускаються,слово висить у власному нерозумінні "треба"...
Треба,оті 17:22,91:86,асоціаціі...оце все...спогади...
Що це,оце все,те що вище?
Думки,кепський настрій,нестримне відчуття,важливості усього,що Є...
Оцінка спогадів,їх бачення та незрівнянна важливість.Цінувати,віддавати
все що можеш віддати,-віддавати!
ЇЇ тепло ніжності дарувало незрівнянний стук...десь там...всередині
Стан спокою думки поза простором...поза часом і простором...
В коробці з назвою "Поза Часом І Простором" її ім*я,мої спогади...
Думки,що тримають свідомість,оберігаю ставлення та...почуття?
Що змінилось?Що залишилось незмінним,тим самим?
Вогонь в душі став ще гарячішим,тривалішим...яскравішим...
а може...вічним?...
Розмови із самим собою ведуть у тунель крізь теаряву павутинного страху...
Загубитись,щоб незнайтись?Не загубитись,щоб бути...
Роздуми...асоціації...ситуації...асоціації...бачити...асоціації...
Що є 17:22,що воно таке і де шукати...
Будде потрібно і саме знайдеться...
Мурашки по шкірі...холодно?
Янголи метеликів...асоціації...
І купа цифр!цифр!цифр!!!ррр...17:22...86:91... і ще...ще...і ще...
Оце спільне загальне...між ними одне! 1?
Тримати і триматись,злітати,втрачати рівновагу,але не впасти,не відпускати...
Руки опускаються,слово висить у власному нерозумінні "треба"...
Треба,оті 17:22,91:86,асоціаціі...оце все...спогади...
Що це,оце все,те що вище?
Думки,кепський настрій,нестримне відчуття,важливості усього,що Є...
Оцінка спогадів,їх бачення та незрівнянна важливість.Цінувати,віддавати
все що можеш віддати,-віддавати!
понедельник, 17 августа 2009
Something More Than Nothing....
це піздєц!
суббота, 20 июня 2009
Something More Than Nothing....
І ЗВІДКИ ВИ,І ХТО...І ДЛЯ ЧОГО ВАС ПРИДУМАЛИ?
СИМВОЛ ПЕЧАЛІ ТА СМУТКУ...АСОЦІАЦІЇ...ПРИЄМНИХ МОМЕНТІВ...
В*ЄЛИСЯ В ПАМ*ЯТЬ,ЗТІКАЄТЕ ПОДІБНО ДОЩУ,ДО НИЗУ ЩОКИ,ЛИШАЮЧИ НА ПАМ*ЯТЬ,ЛИШ ВОЛОГИЙ
СЛІД,ІТО НЕНАДОВГО...А ВСЕРЕДИНІ ЗАКАРБОВУЮТЬСЯ РУБЦЯМИ...НАЗАВЖДИ...
НАГАДУЮТЬ ДОЩ...БУВАЄ ХОЛОДНИЙ,РІЗКИЙ,НЕОЧІКУВАНИЙ...
ВОДНОЧАС ТЕПЛИМ,НІЖНИМ,ПРИЄМНИМ,ПІД ЯКИМ ТАК ЛЮБО ХОВАТИСЬ...
ВІН ТАКИЙ...НЕПОСТІЙНИЙ...АЛЕ Ж НАЙКРАЩИЙ...
ДОЩ...З НИМ ЛИШИЛИСЬ ЧИНЕНАЙКРАЩІ СПОГАДИ...
ДОЩ...АСОЦІАЦІЇ...ІМ*Я...
ДО ТОГО ТАК ДОЩ НЕ ЛЮБИВ...
СОЛОДКО-СОЛОНА,КРАПЛИНКА,РІДКИЙ ПРОЗОРИЙ СТРУМУЧОК...
ВІД ЩИРО РОЗДІЛЕНОЇ РАДОСТІ,А МОЖЕ І ВІД НЕРОЗДІЛЕНОГО ОДИНОКОГО СМУТКУ,
І ЩО ПРИМУСИЛО САМОТНЬО ОТАК СОБІ
ПЛИСТИ ЗАНЮЧИ, ЩО ЇЇ ІСНУВАНЯ ОТ-ОТ І ЗАКІНЧИТЬСЯ?
А НІЩО...ЗМУСИТИ ,ПРИМУСИТИ, НІЩО НЕ ЗМОЖЕ...
ВОНА З*ЯВЛЯЄТЬСЯ ЛИШ ТОДІ КОЛИ ЦЕ ПОТРІБНО,КОМУСЬ ПОТРІБНО
З*ЯВИТЬСЯ,А СТАНЕ НЕПОТРІБНОЮ.....ЗНИКНЕ,АЛЕ НА ЇЇ МІСЦЕ ПРИЙДУТЬ ЩЕ.
І НІХТО НЕ ЗНАЄ ДЛЯ ЧОГО-ЧОМУ...ДЛЯ КОГО-КОМУ...
ЧИ ТО ВІД НЕЩИРО РОЗДІЛЕНОЇ РАДОСТІ,А МОЖЛИВО, І ВІД РОЗДІЛЕНОГО,ТА ТАКОГО Ж ОДИНОКОГО...
СМУТКУ...
ВОНИ ПОТРІБНІ.ТОМУ І БУДУТЬ,ВОНИ ЗНИКАЮТЬ І ЗНОВУ З*ЯВЛЯЮТЬСЯ,БАЖАНІ-ВІД КІЛЬКАХВИЛИННОГО
БЛИСКУ ПОЗИТИВНИХ ЕМОЦІЙ,НЕ-БАЖАНІ,ТЕЖ З*ЯВЛЯЮТЬЯ ЗА БАЖАННЯМ,АЛЕ ПРОСТО БАЖАННЯ ТОДІ АЖ НІЯК...
НЕ БАЖАНЕ...СТРИМАТИ ЙОГО ТОДІ НЕМОЖЛИВО...ВОНО САМЕ-ПО-СОБІ.
СПОКІЙ...ПЕРЕХОПИЛО ПОДИХ...ВІД НЕСПОКОЮ...БО ЗВІДКИ Ж ТО ЦЕЙ,ЯК ЙОГО...СПОКІЙ,ЕХ...
КРАПЛИНКА,ЩО НАГАДУЄ ДОЩ...
КРАПЛИНКА,ЩО ЗМІНИЛА СВІТ.
ЧАС ЩО ЗМІНИВСЯ...
ЛИШИЛИСЬ СПОГАДИ!
СИМВОЛ ПЕЧАЛІ ТА СМУТКУ...АСОЦІАЦІЇ...ПРИЄМНИХ МОМЕНТІВ...
В*ЄЛИСЯ В ПАМ*ЯТЬ,ЗТІКАЄТЕ ПОДІБНО ДОЩУ,ДО НИЗУ ЩОКИ,ЛИШАЮЧИ НА ПАМ*ЯТЬ,ЛИШ ВОЛОГИЙ
СЛІД,ІТО НЕНАДОВГО...А ВСЕРЕДИНІ ЗАКАРБОВУЮТЬСЯ РУБЦЯМИ...НАЗАВЖДИ...
НАГАДУЮТЬ ДОЩ...БУВАЄ ХОЛОДНИЙ,РІЗКИЙ,НЕОЧІКУВАНИЙ...
ВОДНОЧАС ТЕПЛИМ,НІЖНИМ,ПРИЄМНИМ,ПІД ЯКИМ ТАК ЛЮБО ХОВАТИСЬ...
ВІН ТАКИЙ...НЕПОСТІЙНИЙ...АЛЕ Ж НАЙКРАЩИЙ...
ДОЩ...З НИМ ЛИШИЛИСЬ ЧИНЕНАЙКРАЩІ СПОГАДИ...
ДОЩ...АСОЦІАЦІЇ...ІМ*Я...
ДО ТОГО ТАК ДОЩ НЕ ЛЮБИВ...
СОЛОДКО-СОЛОНА,КРАПЛИНКА,РІДКИЙ ПРОЗОРИЙ СТРУМУЧОК...
ВІД ЩИРО РОЗДІЛЕНОЇ РАДОСТІ,А МОЖЕ І ВІД НЕРОЗДІЛЕНОГО ОДИНОКОГО СМУТКУ,
І ЩО ПРИМУСИЛО САМОТНЬО ОТАК СОБІ
ПЛИСТИ ЗАНЮЧИ, ЩО ЇЇ ІСНУВАНЯ ОТ-ОТ І ЗАКІНЧИТЬСЯ?
А НІЩО...ЗМУСИТИ ,ПРИМУСИТИ, НІЩО НЕ ЗМОЖЕ...
ВОНА З*ЯВЛЯЄТЬСЯ ЛИШ ТОДІ КОЛИ ЦЕ ПОТРІБНО,КОМУСЬ ПОТРІБНО
З*ЯВИТЬСЯ,А СТАНЕ НЕПОТРІБНОЮ.....ЗНИКНЕ,АЛЕ НА ЇЇ МІСЦЕ ПРИЙДУТЬ ЩЕ.
І НІХТО НЕ ЗНАЄ ДЛЯ ЧОГО-ЧОМУ...ДЛЯ КОГО-КОМУ...
ЧИ ТО ВІД НЕЩИРО РОЗДІЛЕНОЇ РАДОСТІ,А МОЖЛИВО, І ВІД РОЗДІЛЕНОГО,ТА ТАКОГО Ж ОДИНОКОГО...
СМУТКУ...
ВОНИ ПОТРІБНІ.ТОМУ І БУДУТЬ,ВОНИ ЗНИКАЮТЬ І ЗНОВУ З*ЯВЛЯЮТЬСЯ,БАЖАНІ-ВІД КІЛЬКАХВИЛИННОГО
БЛИСКУ ПОЗИТИВНИХ ЕМОЦІЙ,НЕ-БАЖАНІ,ТЕЖ З*ЯВЛЯЮТЬЯ ЗА БАЖАННЯМ,АЛЕ ПРОСТО БАЖАННЯ ТОДІ АЖ НІЯК...
НЕ БАЖАНЕ...СТРИМАТИ ЙОГО ТОДІ НЕМОЖЛИВО...ВОНО САМЕ-ПО-СОБІ.
СПОКІЙ...ПЕРЕХОПИЛО ПОДИХ...ВІД НЕСПОКОЮ...БО ЗВІДКИ Ж ТО ЦЕЙ,ЯК ЙОГО...СПОКІЙ,ЕХ...
КРАПЛИНКА,ЩО НАГАДУЄ ДОЩ...
КРАПЛИНКА,ЩО ЗМІНИЛА СВІТ.
ЧАС ЩО ЗМІНИВСЯ...
ЛИШИЛИСЬ СПОГАДИ!
суббота, 13 июня 2009
Something More Than Nothing....
ЗА ЩО МЕНІ ТАКЕ ЩАСТЯ?...
вторник, 09 июня 2009
Something More Than Nothing....
отак сиділи,все зелене,шось капає(дощ)але так не сильно,щоб незаважати...
червоний колір її волосся на фоні здавався ще більш червоним...
надцята одна-за-одною-на-двох-цигарка...і мовчанка...
як кількароків тому....мовчанка,щоб не пошкодити спокій.....
якби ці хвилини тривали вічно....
якби час зупинився...
навіть назавжди...
червоний колір її волосся на фоні здавався ще більш червоним...
надцята одна-за-одною-на-двох-цигарка...і мовчанка...
як кількароків тому....мовчанка,щоб не пошкодити спокій.....
якби ці хвилини тривали вічно....
якби час зупинився...
навіть назавжди...
воскресенье, 24 мая 2009
Something More Than Nothing....
В собі затримую подих,попирхаючись сенсом сенсу існування,розумію...воно твоє...здобуті шляхи....переконання,лишаю на серці рубці,як спосіб зізнання(самомусобі)лишаю як пам*ять,як спогад,як пам*яті слід,минулого дотик...
Тепло гармонії,танець,гармонія рухів(зачаровує)
в обіймах пальців стискаю,ти спокій!
Зтворю..обійми дотиків,запахом слів,зпробую...запахом слів...Тобі подарую...якби й не хотів....
Тепло гармонії,танець,гармонія рухів(зачаровує)
в обіймах пальців стискаю,ти спокій!
Зтворю..обійми дотиків,запахом слів,зпробую...запахом слів...Тобі подарую...якби й не хотів....
Something More Than Nothing....
ЦЕ ВІДЧУТТЯ ,КОЛИ ТРИМАЄШ...
ТРИМАЄШ СИЛЬНО...чому?
БО НЕВІДОМО СКІЛЬКИ ЗМОЖЕШ ВТРИМАТИ...
ТАК І ТРИМАЄШ...БО БОЇШСЯ...
БО СТРАШНО......БО ВЖЕ ЗНАЄШ ШО ЦЕ...
ТРИМАЄШ ТАК ЯК ВПЕРШЕ І НІБИ ВОСТАННЄ...
ВАЖКО(?)Я ЗВИК
ЗВИК ВЧИТИСЬ І МИРИТИСЬ ІЗ СОБОЮ...
я ЇЇ люблю...
ТРИМАЄШ СИЛЬНО...чому?
БО НЕВІДОМО СКІЛЬКИ ЗМОЖЕШ ВТРИМАТИ...
ТАК І ТРИМАЄШ...БО БОЇШСЯ...
БО СТРАШНО......БО ВЖЕ ЗНАЄШ ШО ЦЕ...
ТРИМАЄШ ТАК ЯК ВПЕРШЕ І НІБИ ВОСТАННЄ...
ВАЖКО(?)Я ЗВИК
ЗВИК ВЧИТИСЬ І МИРИТИСЬ ІЗ СОБОЮ...
я ЇЇ люблю...
воскресенье, 12 апреля 2009
Something More Than Nothing....
важко...а настільки легко...голова крутиться,а зупиняється тільки там де потрібно їй...
ну і,хай зупигняється, я буду...тут...поруч....
ну і,хай зупигняється, я буду...тут...поруч....
Something More Than Nothing....
мну важко... водночас я настільки щасливе,що те попереднє важко,взагалі...можна було б неписати....
всьо кльово...
ти там я тут...
ти там,я поруч.......................................
я тут ,ти там.а поруч...
Сутінки....
всьо кльово...
ти там я тут...
ти там,я поруч.......................................
я тут ,ти там.а поруч...
Сутінки....
Something More Than Nothing....
я тут,вона там...
хочу туди...
сподіваюськнижка спроавді цікава....
хочу туди...
сподіваюськнижка спроавді цікава....
вторник, 10 февраля 2009
Something More Than Nothing....
?
среда, 03 декабря 2008
Something More Than Nothing....
я псіх!!!
четверг, 04 сентября 2008
Something More Than Nothing....
Ну
о
ter">т...
давно не був тут...
чому?
пояснення відсутні...
Та й кому вони тута тре?...
лишились лиш спогади,...спогади про літо...
Літо...
Чог в ньому тільки не було.....(?)
Добре що всього не паятаю...)))
...поразки,перемоги...перемоги над самим собою,подолання та знищення перешкод....
Був на вершині щастя,побував на дні розпачу,торкнувся висоти роздумів...п*яних думок...необдумані вчинки...
довбав собі мозок та тішив надіями...змирився...мо троха і змінився?...неповторне...
забивав на все і всіх,...про те,...проте,від того було ставало ще гірше...
з*явились нові друзі,виникли нові розчарування,народилась нова порція емоцій та почуттів,
втратив і знову здобув сенс існування...
Літо...
чому воно так пече і одночасно морозить мозок?стає важко дихати-думати...
шо в ньому такого,що хочеться його повернути?
спогоади...
їх би записувати,занотовувати...можна було б писати якусь книжку,чи як?
(роман,бля!чи детектив?-ха!
казку,з позитивним закінченням,з довгим кінцем)...)
було б цікаво...та для чого?
я просто хочу...(майже) майже се памятати...і щоб ще хоча б хтось один не забував...
більшого не треба...
Пекуче сонце...
Теплий дощ...Дощ...
літо 2008... літо попереднє...2007
вони незрівнянні,непотворні неповторністю неповторюваністю...
літо...не тому шо тепло тд і тп і ну на...п*янки-гулянки-фести...
просто ця пора досить плідно на мене вплинула...впливає?
нісенітниця,чи як?може й так... фак!та впам*яті ще якась давня зима присутня,чи не зима?
було троха холодно.....
на устах - смак минулого, в голові - запах майбутнього...
смішно?
значить досидь!!!
Пожив якось тих надцять років,та ці останні,це ті заради яких вже варто було існувати,
я маю те,що вимагає існуваня...воно з*явилось...
я щасливий,мабуть...в крайньому разі всі,тобто люди(гомо-шось там....)
звикли це *так* називати...щастя...
хех...літо...спогади,сумніви...розчарування,ненавмисні дії...незабутні хвилини...
щось з нього хочеться закарбувати у мозку,щось з нього нахрін висверлити-вистрілити,та змити на дно
громадських унітазів-міських каналізацій...фі як не гарно,ххги.... яка краса)))
що потрібно? відвертість...
чого невистачає? рішучості...
чого забагато? дурних думок...
чи не так?
і шо?
думав зайду,*навальохаю* величезний пост,....думок до фіга, спогадів...назбиралось...
та поки доніс,-розгубив...
і правильно,ібо нє*уй!
живіть собі далі,тупо гризіть тупі мізки,і залишайтесь там,тут,
назавжди!
доки не настане час...не припече чи то в голову,чи ще куди...
до наступного літа....
чи просто коли вони самі......
чи просто коли я.......сам.......
forever your...amr...
давно не був тут...
чому?
пояснення відсутні...
Та й кому вони тута тре?...
лишились лиш спогади,...спогади про літо...
Літо...
Чог в ньому тільки не було.....(?)
Добре що всього не паятаю...)))
...поразки,перемоги...перемоги над самим собою,подолання та знищення перешкод....
Був на вершині щастя,побував на дні розпачу,торкнувся висоти роздумів...п*яних думок...необдумані вчинки...
довбав собі мозок та тішив надіями...змирився...мо троха і змінився?...неповторне...
забивав на все і всіх,...про те,...проте,від того було ставало ще гірше...
з*явились нові друзі,виникли нові розчарування,народилась нова порція емоцій та почуттів,
втратив і знову здобув сенс існування...
Літо...
чому воно так пече і одночасно морозить мозок?стає важко дихати-думати...
шо в ньому такого,що хочеться його повернути?
спогоади...
їх би записувати,занотовувати...можна було б писати якусь книжку,чи як?
(роман,бля!чи детектив?-ха!
казку,з позитивним закінченням,з довгим кінцем)...)
було б цікаво...та для чого?
я просто хочу...(майже) майже се памятати...і щоб ще хоча б хтось один не забував...
більшого не треба...
Пекуче сонце...
Теплий дощ...Дощ...
літо 2008... літо попереднє...2007
вони незрівнянні,непотворні неповторністю неповторюваністю...
літо...не тому шо тепло тд і тп і ну на...п*янки-гулянки-фести...
просто ця пора досить плідно на мене вплинула...впливає?
нісенітниця,чи як?може й так... фак!та впам*яті ще якась давня зима присутня,чи не зима?
було троха холодно.....
на устах - смак минулого, в голові - запах майбутнього...
смішно?
значить досидь!!!
Пожив якось тих надцять років,та ці останні,це ті заради яких вже варто було існувати,
я маю те,що вимагає існуваня...воно з*явилось...
я щасливий,мабуть...в крайньому разі всі,тобто люди(гомо-шось там....)
звикли це *так* називати...щастя...
хех...літо...спогади,сумніви...розчарування,ненавмисні дії...незабутні хвилини...
щось з нього хочеться закарбувати у мозку,щось з нього нахрін висверлити-вистрілити,та змити на дно
громадських унітазів-міських каналізацій...фі як не гарно,ххги.... яка краса)))
що потрібно? відвертість...
чого невистачає? рішучості...
чого забагато? дурних думок...
чи не так?
і шо?
думав зайду,*навальохаю* величезний пост,....думок до фіга, спогадів...назбиралось...
та поки доніс,-розгубив...
і правильно,ібо нє*уй!
живіть собі далі,тупо гризіть тупі мізки,і залишайтесь там,тут,
назавжди!
доки не настане час...не припече чи то в голову,чи ще куди...
до наступного літа....
чи просто коли вони самі......
чи просто коли я.......сам.......
чому?
пояснення відсутні...
Та й кому вони тута тре?...
лишились лиш спогади,...спогади про літо...
Літо...
Чог в ньому тільки не було.....(?)
Добре що всього не паятаю...)))
...поразки,перемоги...перемоги над самим собою,подолання та знищення перешкод....
Був на вершині щастя,побував на дні розпачу,торкнувся висоти роздумів...п*яних думок...необдумані вчинки...
довбав собі мозок та тішив надіями...змирився...мо троха і змінився?...неповторне...
забивав на все і всіх,...про те,...проте,від того було ставало ще гірше...
з*явились нові друзі,виникли нові розчарування,народилась нова порція емоцій та почуттів,
втратив і знову здобув сенс існування...
Літо...
чому воно так пече і одночасно морозить мозок?стає важко дихати-думати...
шо в ньому такого,що хочеться його повернути?
спогоади...
їх би записувати,занотовувати...можна було б писати якусь книжку,чи як?
(роман,бля!чи детектив?-ха!
казку,з позитивним закінченням,з довгим кінцем)...)
було б цікаво...та для чого?
я просто хочу...(майже) майже се памятати...і щоб ще хоча б хтось один не забував...
більшого не треба...
Пекуче сонце...
Теплий дощ...Дощ...
літо 2008... літо попереднє...2007
вони незрівнянні,непотворні неповторністю неповторюваністю...
літо...не тому шо тепло тд і тп і ну на...п*янки-гулянки-фести...
просто ця пора досить плідно на мене вплинула...впливає?
нісенітниця,чи як?може й так... фак!та впам*яті ще якась давня зима присутня,чи не зима?
було троха холодно.....
на устах - смак минулого, в голові - запах майбутнього...
смішно?
значить досидь!!!
Пожив якось тих надцять років,та ці останні,це ті заради яких вже варто було існувати,
я маю те,що вимагає існуваня...воно з*явилось...
я щасливий,мабуть...в крайньому разі всі,тобто люди(гомо-шось там....)
звикли це *так* називати...щастя...
хех...літо...спогади,сумніви...розчарування,ненавмисні дії...незабутні хвилини...
щось з нього хочеться закарбувати у мозку,щось з нього нахрін висверлити-вистрілити,та змити на дно
громадських унітазів-міських каналізацій...фі як не гарно,ххги.... яка краса)))
що потрібно? відвертість...
чого невистачає? рішучості...
чого забагато? дурних думок...
чи не так?
і шо?
думав зайду,*навальохаю* величезний пост,....думок до фіга, спогадів...назбиралось...
та поки доніс,-розгубив...
і правильно,ібо нє*уй!
живіть собі далі,тупо гризіть тупі мізки,і залишайтесь там,тут,
назавжди!
доки не настане час...не припече чи то в голову,чи ще куди...
до наступного літа....
чи просто коли вони самі......
чи просто коли я.......сам.......
я її люблю...
о
(?)
Добре що всього не паятаю...)))
...поразки,перемоги...перемоги над самим собою,подолання та знищення перешкод....
Був на вершині щастя,побував на дні розпачу,торкнувся висоти роздумів...п*яних думок...необдумані вчинки...
довбав собі мозок та тішив надіями...змирився...мо троха і змінився?...неповторне...
забивав на все і всіх,...про те,...проте,від того було ставало ще гірше...
з*явились нові друзі,виникли нові розчарування,народилась нова порція емоцій та почуттів,
втратив і знову здобув сенс існування...
Літо...
чому воно так пече і одночасно морозить мозок?стає важко дихати-думати...
шо в ньому такого,що хочеться його повернути?
спогоади...
їх би записувати,занотовувати...можна було б писати якусь книжку,чи як?
(роман,бля!чи детектив?-ха!
казку,з позитивним закінченням,з довгим кінцем)...)
було б цікаво...та для чого?
я просто хочу...(майже) майже се памятати...і щоб ще хоча б хтось один не забував...
більшого не треба...
Пекуче сонце...
Теплий дощ...Дощ...
літо 2008... літо попереднє...2007
вони незрівнянні,непотворні неповторністю неповторюваністю...
літо...не тому шо тепло тд і тп і ну на...п*янки-гулянки-фести...
просто ця пора досить плідно на мене вплинула...впливає?
нісенітниця,чи як?може й так... фак!та впам*яті ще якась давня зима присутня,чи не зима?
було троха холодно.....
на устах - смак минулого, в голові - запах майбутнього...
смішно?
значить досидь!!!
Пожив якось тих надцять років,та ці останні,це ті заради яких вже варто було існувати,
я маю те,що вимагає існуваня...воно з*явилось...
я щасливий,мабуть...в крайньому разі всі,тобто люди(гомо-шось там....)
звикли це *так* називати...щастя...
хех...літо...спогади,сумніви...розчарування,ненавмисні дії...незабутні хвилини...
щось з нього хочеться закарбувати у мозку,щось з нього нахрін висверлити-вистрілити,та змити на дно
громадських унітазів-міських каналізацій...фі як не гарно,ххги.... яка краса)))
що потрібно? відвертість...
чого невистачає? рішучості...
чого забагато? дурних думок...
чи не так?
і шо?
думав зайду,*навальохаю* величезний пост,....думок до фіга, спогадів...назбиралось...
та поки доніс,-розгубив...
і правильно,ібо нє*уй!
живіть собі далі,тупо гризіть тупі мізки,і залишайтесь там,тут,
назавжди!
доки не настане час...не припече чи то в голову,чи ще куди...
до наступного літа....
чи просто коли вони самі......
чи просто коли я.......сам.......
Добре що всього не паятаю...)))
...поразки,перемоги...перемоги над самим собою,подолання та знищення перешкод....
Був на вершині щастя,побував на дні розпачу,торкнувся висоти роздумів...п*яних думок...необдумані вчинки...
довбав собі мозок та тішив надіями...змирився...мо троха і змінився?...неповторне...
забивав на все і всіх,...про те,...проте,від того було ставало ще гірше...
з*явились нові друзі,виникли нові розчарування,народилась нова порція емоцій та почуттів,
втратив і знову здобув сенс існування...
Літо...
чому воно так пече і одночасно морозить мозок?стає важко дихати-думати...
шо в ньому такого,що хочеться його повернути?
спогоади...
їх би записувати,занотовувати...можна було б писати якусь книжку,чи як?
(роман,бля!чи детектив?-ха!
казку,з позитивним закінченням,з довгим кінцем)...)
було б цікаво...та для чого?
я просто хочу...(майже) майже се памятати...і щоб ще хоча б хтось один не забував...
більшого не треба...
Пекуче сонце...
Теплий дощ...Дощ...
літо 2008... літо попереднє...2007
вони незрівнянні,непотворні неповторністю неповторюваністю...
літо...не тому шо тепло тд і тп і ну на...п*янки-гулянки-фести...
просто ця пора досить плідно на мене вплинула...впливає?
нісенітниця,чи як?може й так... фак!та впам*яті ще якась давня зима присутня,чи не зима?
було троха холодно.....
на устах - смак минулого, в голові - запах майбутнього...
смішно?
значить досидь!!!
Пожив якось тих надцять років,та ці останні,це ті заради яких вже варто було існувати,
я маю те,що вимагає існуваня...воно з*явилось...
я щасливий,мабуть...в крайньому разі всі,тобто люди(гомо-шось там....)
звикли це *так* називати...щастя...
хех...літо...спогади,сумніви...розчарування,ненавмисні дії...незабутні хвилини...
щось з нього хочеться закарбувати у мозку,щось з нього нахрін висверлити-вистрілити,та змити на дно
громадських унітазів-міських каналізацій...фі як не гарно,ххги.... яка краса)))
що потрібно? відвертість...
чого невистачає? рішучості...
чого забагато? дурних думок...
чи не так?
і шо?
думав зайду,*навальохаю* величезний пост,....думок до фіга, спогадів...назбиралось...
та поки доніс,-розгубив...
і правильно,ібо нє*уй!
живіть собі далі,тупо гризіть тупі мізки,і залишайтесь там,тут,
назавжди!
доки не настане час...не припече чи то в голову,чи ще куди...
до наступного літа....
чи просто коли вони самі......
чи просто коли я.......сам.......
я її люблю...
ter">т...
давно не був тут...
чому?
пояснення відсутні...
Та й кому вони тута тре?...
лишились лиш спогади,...спогади про літо...
Літо...
Чог в ньому тільки не було.....(?)
Добре що всього не паятаю...)))
...поразки,перемоги...перемоги над самим собою,подолання та знищення перешкод....
Був на вершині щастя,побував на дні розпачу,торкнувся висоти роздумів...п*яних думок...необдумані вчинки...
довбав собі мозок та тішив надіями...змирився...мо троха і змінився?...неповторне...
забивав на все і всіх,...про те,...проте,від того було ставало ще гірше...
з*явились нові друзі,виникли нові розчарування,народилась нова порція емоцій та почуттів,
втратив і знову здобув сенс існування...
Літо...
чому воно так пече і одночасно морозить мозок?стає важко дихати-думати...
шо в ньому такого,що хочеться його повернути?
спогоади...
їх би записувати,занотовувати...можна було б писати якусь книжку,чи як?
(роман,бля!чи детектив?-ха!
казку,з позитивним закінченням,з довгим кінцем)...)
було б цікаво...та для чого?
я просто хочу...(майже) майже се памятати...і щоб ще хоча б хтось один не забував...
більшого не треба...
Пекуче сонце...
Теплий дощ...Дощ...
літо 2008... літо попереднє...2007
вони незрівнянні,непотворні неповторністю неповторюваністю...
літо...не тому шо тепло тд і тп і ну на...п*янки-гулянки-фести...
просто ця пора досить плідно на мене вплинула...впливає?
нісенітниця,чи як?може й так... фак!та впам*яті ще якась давня зима присутня,чи не зима?
було троха холодно.....
на устах - смак минулого, в голові - запах майбутнього...
смішно?
значить досидь!!!
Пожив якось тих надцять років,та ці останні,це ті заради яких вже варто було існувати,
я маю те,що вимагає існуваня...воно з*явилось...
я щасливий,мабуть...в крайньому разі всі,тобто люди(гомо-шось там....)
звикли це *так* називати...щастя...
хех...літо...спогади,сумніви...розчарування,ненавмисні дії...незабутні хвилини...
щось з нього хочеться закарбувати у мозку,щось з нього нахрін висверлити-вистрілити,та змити на дно
громадських унітазів-міських каналізацій...фі як не гарно,ххги.... яка краса)))
що потрібно? відвертість...
чого невистачає? рішучості...
чого забагато? дурних думок...
чи не так?
і шо?
думав зайду,*навальохаю* величезний пост,....думок до фіга, спогадів...назбиралось...
та поки доніс,-розгубив...
і правильно,ібо нє*уй!
живіть собі далі,тупо гризіть тупі мізки,і залишайтесь там,тут,
назавжди!
доки не настане час...не припече чи то в голову,чи ще куди...
до наступного літа....
чи просто коли вони самі......
чи просто коли я.......сам.......
я її люблю...
forever your...amr...
вторник, 22 июля 2008
Something More Than Nothing....
Фізичний біль притупляє душевний,музика на повну гучність в плеєрі відбиває кепські думки....
пятница, 18 июля 2008
Something More Than Nothing....
не думав шо все так буде складно,незрозуміло і до біса тяжко..........
є бажаючі мене вбити?
є бажаючі мене вбити?
не знаю...
среда, 25 июня 2008
Something More Than Nothing....
шо ж ти робиш зі мною,дівчинко з червоного кольору волоссям?.........
суббота, 21 июня 2008
Something More Than Nothing....
Я ПОЇХАВ БЛЯ У ЛЬВІВ....
І ПОХ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
І ПОХ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
среда, 04 июня 2008
Something More Than Nothing....
Дивний сьогодні день був...
Надміру загрузний,
Чимось кимось приємний....
Надлишок поганих думок ,заважає ,
спокійно оброблятись втомленому мозку....
Тільки коли починаєш реально розуміти значення для себе когось
,насправді починаєш це розуміти...
Незрозуміло,та мені зрозуміло......
я ЇЇ люблю, просто люблю,чи не просто?...
...непросто,це не теж саме шо і складно....
Надміру загрузний,
Надлишок поганих думок ,заважає ,
спокійно оброблятись втомленому мозку....
Тільки коли починаєш реально розуміти значення для себе когось
,насправді починаєш це розуміти...
Незрозуміло,та мені зрозуміло......
я ЇЇ люблю, просто люблю,чи не просто?...
...непросто,це не теж саме шо і складно....
